Щоб у таборі було комфортно

Про роль психологічних ігор в особистісному становленні дитини

На думку багатьох дослідників, сучасні діти дедалі частіше страж­дають від одинокості й ізоляції, для багатьох дітей усе складніше взаємодіяти один з одним, вони не вміють слухати інших тощо. Змінилася атмосфера в сім'ях. Батьки й діти живуть інтенсивним життям, в якому все менше часу залишається для спілкування та спільних захоплень. Наша епоха сповнена протиріч: з одного боку, в дітей та батьків з'явилося більше можливостей для цікавого дозвіл­ля, з іншого — вони все частіше скаржаться на нудьгу.

На жаль, багато дітей ні в сім'ї, ні в школі не отримують навичок спілкування з іншими, хоч умін­ня спілкуватися стає все більш важливим. Водночас, уже зі шкільної лави діти усвідомлюють, що успіх у майбутній професійній діяльності значною мірою зале­жить не лише від професійних, а й від соціальних навичок: вони повинні не лише вміти спілкува­тися з різними людьми, а й бути здатними працювати в команді.

Одним з ефективних способів вирішення окреслених проблем є психологічні ігри. Чому саме пси­хологічні ігри? Вони дають змогу дітям отримати нові враження, допомагають зберегти психічне здо­ров'я, створюють умови для отри­мання емоційного досвіду, вчать вибудовувати конструктивні сто­сунки з іншими людьми і позитив­но ставитися до себе. Вони одна­ковою мірою впливають на розум і почуття людини, реалізують її потребу в постійному русі, а най­головніше — сприяють отриманню досвіду взаємодії з іншими.

Яких вимог має дотримувати­ся вихователь, проводячи з дітьми психологічні ігри?
• Спілкування з дітьми має ба­зуватися на повазі всіх учасників один до одного, чутливості до ду­мок і почуттів інших, душевній теплоті.
• Дорослий має засвідчувати дітям зацікавленість їхніми відпо­відями, стимулювати їх відверто й детально розповідати про власні переживання та проблеми.
• Дорослий має виявляти так­товність стосовно дітей й уміння допомагати їм.
• Після закінчення гри вихо­ватель заохочує дітей до вислов­лення й обговорення власних вра­жень від гри.
• Дорослий має чітко проду­мати цілі й хід гри.

Яких цілей можна досягти при проведенні психологічних ігор?
• Допомогти дітям відчути свою єдність з іншими.
• Допомогти дітям підвищити власну самооцінку.
• Допомогти дітям поважати себе й інших.
• Допомогти дітям навчитися аналізувати життєві ситуації.
• Допомогти дітям навчитися приймати індивідуальні й групові рішення.
• Навчити дітей співчуття до інших.
• Розвивати в дітях відкритість до інших.
Навчити дітей переборюва­ти власні страхи і комплекси.
• Розвивати у дітей почуття гу­мору тощо.

Наведені завдання можуть ви­датися занадто складними. Однак якщо ми хочемо виховати дітей толерантними, люблячими, відкритими, впевненими в собі, ми повинні вказати їм той шлях, пройшовши який, вони навчать­ся жити в гармонії із собою й іншими.

Яким чином організовувати про­ведення психологічних ігор?

Позаду залишилися питання розміщення дітей у приміщеннях, нарешті група зібралася разом. Відчувається певна тривога і не­впевненість. Діти ще не знайомі один з одним, хтось комплексує через власну сором'язливість, хтось переживає, що не знайде друзів до душі тощо. Тому всі з надією див­ляться на дорослого, від якого че­кають підтримки і допомоги.

На початковому етапі дії пе­дагога мають бути чіткими, зро­зумілими й однозначними. Звісно, все починається зі знайомства. Доречно буде розказати дітям про себе, власний професійний досвід, плани на час перебування дітей у таборі. Це допоможе членам гру­пи відчути впевненість і оптимізм.

Після цього дайте можливість дітям розповісти про себе, про власні захоплення, сильні і слабкі сторони. Знайомлячись із членами групи, кожен прагне, щоб його прийняли таким, яким він є, з усі­ма його достоїнствами й недоліка­ми. Окрім того, під час знайомства дитина з'ясовує, чим вона схожа на інших і чим відрізняється, чиї цінності їй близькі й прийнятні, а чиї — ні. Використайте для цього психологічну гру, яка допоможе дітям зблизитися один з одним і відчути себе членом дитячого ко­лективу (хоч і тимчасового).

Можливий такий варіант гри, завдяки якій учасники отримують багату й різнобічну інформацію один про одного.

Давайте знайомитись (10— 15 хвилин)

Мета: краще пізнати один од­ного.

Хід гри: група сідає в коло. Тре­нер називає якусь особистісну властивість (або описує ситуацію) і просить учасників, стосовно яких справедливим є вислів тре­нера, виконати певну дію. Учас­ник встає зі стільця, виконує цю дію і знову сідає на місце. На­приклад: «У кого є брат, повинен клацнути пальцями!» Твердження потрібно добирати з урахуванням віку учасників. Темп гри повинен пришвидшуватися.

Приклади тверджень:
• У кого голубі очі — тричі підморгніть.
• Чий зріст перевищує 1 м 80 см, нехай з усієї сили крикне: «Кінг-Конг».
• Той, хто сьогодні вранці смачно поснідав, нехай погладить себе по животу.
• Хто народився у травні, не­хай візьме за руку одного із членів групи і затанцює з ним.
• Хто любить собак, нехай тричі гавкне.
• Хто любить кішок, нехай скаже: «Няв!»
• Хто любить цукерки, нехай загляне під свій стілець.
• У кого є веснянки, нехай пробіжить по колу.
• Нехай єдина дитина своїх батьків підніметься на стілець.
• Той, хто не хотів їхати до табору, повинен затупотіти нога­ми і голосно крикнути: «Я не до­зволю так чинити зі мною!».
• Хто радий, що потрапив до цієї групи, голосно скаже: «А».
• Хто вважає себе допитливим, нехай підстрибне.
• Той, хто вміє грати на яко­мусь музичному інструменті, не­хай покаже, як це робиться.
• Хто хоч раз пробував кури­ти, нехай голосно крикне: «Кури­ти — здоров'ю шкодити!»
• Ті, в кого є цукерка чи шоко­лад, тричі голосно прицмокніть.

Підведення підсумків:
– Чи знайшли ви тих, хто чи­мось близький вам?
– До якої категорії учасників ви відчуваєте інтерес?

Після знайомства починається реалізація підготовленої програми табору: проведення масових за­ходів, змагань, екскурсій тощо. Однак доречно було б час від часу проводити психологічні ігри, які допомогли б навчити дітей співпрацювати з іншими. Тобто йдеться про формування дитячо­го колективу в тимчасовому дитя­чому об'єднанні. Група може ста­ти колективом за умови наявності таких елементів: довіри, спілкуван­ня, кооперації, готовності взаємо­діяти з іншими, задоволення.

Довіра. Члени групи повинні відчувати довіру до педагога, який має бути прикладом відкритості, готовності прийти на допомогу і приділити увагу кожній дитині. Діти мають відчувати, що педаго­гу цікаво спілкуватися з ними.

Спілкування. Члени дитячого об'єднання повинні вміти легко спілкуватися один з одним, зна­ходити спільну мову для розв'я­зання поставлених перед ними завдань, ділитися досвідом тощо.

Кооперація. Поставте собі за мету створити таку атмосферу, коли кожен має можливість про­явити власну ініціативу, зробити власний внесок у спільну справу, відчути себе повноправним чле­ном колективу. Це допоможе дітям стати впевненішими в собі, підвищить мотивацію особистості до власного розвитку.

Готовність взаємодіяти з інши­ми. Викликайте і підтримуйте ініціативу дітей, бажання реалі­зувати власний потенціал, отри­мати новий досвід у процесі спільної діяльності.

Задоволення. Активізуйте групу, даючи можливість час від часу дія­ти не для досягнення певних цілей, а просто для того, щоб отримати задоволення і мати хо­роший настрій. У вирішенні окреслених вище завдань можуть допомогти такі ігри.

Ми чимось схожі (15 хвилин)

Мета: в ході гри виявити своєрідність кожної дитини, а та­кож спільні риси, які об'єднують її з іншими.

Матеріали: папір і олівець для кожної дитини.

Хід гри: дітям пропонується по­ділитися на четвірки або п'ятірки. Кожна група повинна скласти спи­сок того, що їх об'єднує. Наприк­лад: «У кожного з нас є брат...», «У кожного з нас є скейт...», «Улюб­лений колір кожного з нас — чер­воний...», «Нам усім подобається піца..», «Ми всі любимо кататися на лижах...» тощо. Перемагає та команда, яка знайде і запише най­більшу кількість спільних рис.

Аналіз гри:
– Чи дізнався ти щось цікаве про інших членів команди?
– Чи є щось таке, що об'єднує всіх членів загону?
– Чи є щось таке, що відрізняє тебе від усіх дітей загону
– Як ви працювали у своїй команді?
– Що тобі більше подобаєть­ся: бути схожим на інших чи відрізнятися від інших?
– Якими повинні бути твої друзі — схожими на тебе чи зовсім відрізнятися від тебе?

Ти мені подобаєшся (20— 25 хвилин)

Мета: сприяти розвитку дружніх стосунків між дітьми, формувати навички відкрито ви­являти власні емоції.

Матеріали: клубок кольорових шерстяних ниток.

Хід гри: дітям пропонується сісти в коло. Ведучий пояснює умови гри. Він обмотує один раз руку ниткою і перекочує клубок до будь-кого з дітей. Передаючи клубок, він повинен цій дитині сказати фразу, яка починається словами: «Василю! Ти мені подо­баєшся, бо...» (Наприклад: «Васи­лю! Ти мені подобаєшся, бо ти мені допоміг підготувати кімнату до проведення гри»). Після того, як дитина вислухала слова, звер­нені до неї, вона обмотує один раз свою долоню ниткою і пере­дає клубок далі. Коли клубок буде в руках іншої дитини, той, хто передав його, повинен сказати: «Оксано! Ти мені подобаєшся, бо...». Гра продовжується доти, доки всі діти не отримають клу­бок і не почують про себе слів: «Ти мені подобаєшся, бо...». Кож­на дитина повинна запам'ятати, що їй сказали інші.

Поясніть дітям, що вони мо­жуть говорити про те, чим пораду­вав його товариш (товаришка) по загону, що їм у ньому (ній) подо­бається, за що хотіли б йому (їй) подякувати. Адже в кожному є щось, що варте симпатії і поваги.

Передаючи клубок один одно­му, діти плетуть своєрідне «павутин­ня», яке символізує зв'язок усіх членів групи. Коли клубок виявив­ся у руках останньої дитини, вона починає змотувати його у зворот­ному напрямку. При цьому кожна дитина змотує свою частину нитки на клубок і повторює ті слова, які їй сказав той, хто давав клубок, після чого повертає клубок назад.

Аналіз гри:
— Чи легко тобі говорити приємні слова іншим дітям?
Хтось із членів загону гово­рив тобі щось приємне до цієї гри?
— Чи достатньо дружний наш загін?
— Як ти вважаєш, чому кожна дитина має відчувати повагу до себе з боку інших?
— Що тебе здивувало у цій грі?
— Чи сподобалося тобі чути приємні слова від інших?

Шлях довіри (15—20 хвилин)

Мета: формувати довірливі сто­сунки всередині групи, допитливість дітей, інтерес один до одного.

Матеріали: маленький дзвіно­чок для кожної другої дитини, пов'язка для очей; у кімнаті має бути багато цікавих об'єктів, до яких можна доторкнутися.

Хід гри: дітям пропонується поділитися на пари. Один із двох учасників одягає пов'язку на очі так, щоб нічого не бачити: він ви­конуватиме роль «незрячого». Інший учасник отримує роль «по­водиря», який повинен провести «незрячого» приміщенням так, щоб той почувався спокійно і впев­нено. Час від часу «поводир» зупи­нятиметься, щоб його товариш міг доторкнутися до різних речей: ве­ликих і маленьких, гладеньких і шорстких. При цьому не можна нічого говорити. Через п'ять хвилин дорослий ведучий калатає у дзвіночок і «незрячий» з «поводи­рем» міняються ролями. А ще п'ять хвилин потому дорослий зно­ву дзвонить у дзвіночок і всі діти повертаються на свої місця, після чого обговорюються відчуття, отримані в ході виконання ролей. Аналіз гри:
– Як ти почував себе, будучи «незрячим»?
– Як поводив себе твій «пово­дир»?
– Чи знав ти увесь час, де зна­ходишся?
– Чи знайшов ти щось цікаве, до чого із задоволенням доторк­нувся, понюхав, послухав?
– Як ти почував себе у ролі «поводиря»?
– Чи прагнув ти привести сво­го партнера до тих місць, де йому точно сподобалось би?
– Що ти робив, щоб викликати та укріпити довіру у свого партнера?
– Коли тобі було краще: коли вів сам чи коли вели тебе?

Малюємо разом (10 хвилин)

Мета: формувати уміння дітей працювати в команді.

Матеріали: кожній парі дітей дати аркуш паперу формату АЗ, один фломастер. Для супроводу може використовуватися музика, яка відповідає смаку й уподобан­ням дітей.

Хід гри: дітям пропонується поді­литися на пари і сісти за стіл по­руч. У цій грі партнерам заборо­няється розмовляти. Кожна пара має намалювати на аркуші карти­ну. Діти не можуть домовлятися заздалегідь про те, що малювати­муть. Обидва учасники гри мають тримати один фломастер у руці, не випускаючи його ні на мить, і ма­лювати ним одночасно. Діти мають зрозуміти бажання одне одного без слів. Вони можуть час від часу по­глядати один на одного, щоб зро­зуміти почуття і думки іншого. Час для малювання 3—4 хв.

Як тільки діти починають ма­лювати, вмикається музика, потім музика стихає і діти показують намальовані ними зображення.

Аналіз гри:
– Чи важко було вам малюва­ти не розмовляючи?
– Чи дійшли ви згоди у ході малювання?
– Які відчуття були у вас, коли ви не розуміли бажань іншого?

Ми різні! (45—50 хвилин)

Мета: формувати навички відкритого висловлення власних почуттів, сприйняття різноман­ітних думок і точок зору, тер­пимість щодо поглядів інших людей.

Матеріали: різнокольорові фломастери для кожної дитини, 6 аркушів ватману з відповідними написами на кожному з них: Що я люблю? Що я хочу знати? Чого я хочу навчитися? Чарівні миті... Що мене лякає? Що для мене є найбільш захоплюючим?

Хід гри: дітям пропонується поділитися на групи по шість осіб. Кожна група збирається навколо одного столу і працює над своїм завданням. Кожній групі розда­ються аркуші з написами і про­тягом 5 хв. діти фломастерами за­писують свої думки і відповіді на поставлені запитання. Думки слід викладатися коротко і чітко. Че­рез п'ять хвилин група передає свій аркуш іншій групі (тій, кот­ра справа від них) і бере наступ­ний аркуш у сусідньої групи (тієї, що зліва).

Діти мають можливість прочи­тати те, що написали представни­ки іншої групи, а потім допису­ють те, що вони думають стосов­но написаного. Знову всі пишуть одночасно упродовж 5-ти хвилин.

Процедура продовжується до того часу, поки кожна група не висловить свою точку зору з усіх шести питань. Коли кожна група отримає свій аркуш назад, діти мають зробити короткий аналіз написаного, звернувши увагу на те, чим схожі й відмінні записи різних груп. Далі кожна група ділиться своїми висновками і за­уваженнями.

Аналіз гри:
– Яка тема виявилася для тебе найцікавішою?
– На яку тему відповіді були найбільш різноманітними?
– Як складалися стосунки в групі?
– Чи написав ти щось таке, що має для тебе важливе значен­ня?
– Яка думка сподобалася тобі найбільше?
– Якої думки ти не зрозумів?
– Що тобі більше сподобало­ся: викладати власні думки чи чи­тати думки інших?

На жаль, межі статті не дають змоги розкрити всього багатства й різноманіття ігор, які можна запропонувати для здійснення виховної роботи з дітьми. Ми спробували окреслити лише деякі аспекти педагогічної діяльності, які відповідають вимогам і потре­бам сучасних дітей. Важливо па­м'ятати, що місія педагога поля­гає не тільки в організації та кон­тролюванні дітей, а й у допомозі, формуванні віри дитини у власні сили.