Мама - перше слово, вимовлене мною!
Мама – перша подруга моя!
Мамо, все святе, пов’язане з тобою,
Мамо, лиш у тебе вірю я!
Тема: «11 травня – День матері. Берегиня роду людського.»
Мета: виховувати почуття любові до батьків, відповідальність за свої вчинки, бажання підтри-мувати добру славу і честь сім'ї.
У лузі калина,
у лузі калина червона калина хорошенько цвіте.
Ой, роде наш красний, роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося,
Бо не багацько нас є.
Це слова з української пісні «Роде наш прекрасний».
А берегинею роду людського є Мати.
( Можна дати послухати пісню про маму)
День Матері припадає на другу неділю травня коли матінка – природа вбирає свою землю весняними квітами і виряджає дорогу життя, праці і радості.
Травень – місяць Пречистої Діви Марії, що благословляє у хресну путь Сина, який став спа-сителем людства. До матері Божої звертаються християни просячи заступництва і допомоги.
Де живе твоя мати – там твій рід, родина, твоє коріння. Тож віддамо нашим ненькам свою шану і любов, щирість і щедрість своєї душі.
Багато в світі різних слів
І різних виразів чимало,
Та ласкаве із них і рідне
Слово – мама.
Хоча б яку ти вибрав із доріг,
Хоча б якими ти пішов шляхами,
Та через терни горя і зневір
Ти повертаєшся до мами.
Це теплі руки і вуста,
Що так в дитинстві зігрівали,
Це ніжне серце, ніби птах,
Завжди з тобою мандрувало.
Спіши до неї крізь літа,
Шануй, люби, не дай тужити.
Бо лиш вона і рідна і свята
З тобою вічно буде жити.
Мама - найдорожча людина в цілому світі. Кожне її слово, мудрі поради і добрі діла – це книга життя, з якою ви вирушаєте в дорогу . Скільки безсонних ночей провела вона над вашими ліж-ками, коли ви були маленькими! Скільки сил віддала вона, коли ви підростали! Подумайте, як багато зробила для вас ваша мати!
Скільки сил віддала вона, коли поряд з першою вчителькою намагалася вас навчати писати і читати, тримаючи ваші маленькі рученята в своїй натрудженій руці.
Та й тепер їй, напевно, багато доводиться працювати заради вас. Адже мама готова пожерт-вувати всім, аби її донці чи синові було добре. Простежте за своєю матір’ю, як вона ступає по підлозі, як усміхається, як тримає посріблену сивиною голову! А подивіться–но на мамині ру-ки! Вони ніколи не знають відпочинку, завжди знаходять роботу. А чи завжди ви, діти, цінуєте мамині турботи про вас? Звичайно, ви не завжди слухняні і материнську любов і турботу оці-ните значно пізніше. От про це пише Юрій Яковлєв: «Діти ніколи не кажуть матері про свою любов до неї. Вони навіть не знають, як зветься почуття, котре все сильніше прив’язує їх до матері. В їх розумінні це взагалі не почуття, а щось природне й обов’язкове, як дихання, втаму-вання спраги.»
Ніхто не вміє так глибоко приховувати свої страждання й муки, як мати. І ніхто не вміє так холоднокровно не помічати того, що відбувається з матір’ю як діти. Вона не скаржиться – зна-чить їй добре.
Пригадайте, діти, скільки даремних хвилювань ви мамі завдаєте, коли засидівшись у гостях, пізно повертаєтесь додому, а не в обіцяний час. Коли б ви бачили, якою тривогою сповнені ма-мині очі! Як насторожено прислухається вона, коли чекає вас з дискотеки! Якби ви все це бачи-ли і відчували, то завжди намагалися вчасно або кимось попередити про своє запізнення. Хіба мамина любов, всі її турботи не варті такого маленького вияву уваги до неї. Так, варті.
Ви вже спокійно спите, а мама до пізньої ночі, низенько схилившись, щось вам зашиває, пере. Мамині турботи варті того, щоб зробити щось приємне для неї. Почніть з малого. Йдучи по ву-лиці, не дозволяйте їй нести сумку. Коли мама приходить додому, допоможіть зняти пальто, подайте їй тапочки. Якщо вона щось впустить, підніміть і подайте. Намагайтеся частіше допо-магати по господарству мамі. Якою радістю для неї буде вияв уваги й турботи» з вашої сторо-ни, як зрадіє мама, що в неї росте турботливий син чи донька.
На жаль, в житті не завжди так буває. Послухайте бувальщину.
« Повернення « ( за В. Скуратівським )
Один хлопчик, розгнівавшись на свою матір, безслідно зник. Куди тільки не зверталась згорьо-вана ненька, але натрапити на синові сліди так і не змогла. І ось через 20 років селом пробігла новина: з’явився блудний син. Темної ночі, приїхавши до села, він шукав свою хатину, рідну оселю. Стояв вночі біля вікна, злодійкувато оглядався, а в хату зайти боявся. Сусіди подумали, що то злодій. Коли він почав проситися: « Я ж тутешній. Я син…» Лише тоді, коли назвав свою маму, люди пізнали давнього утікача. Вже облисіла голова, з’явилися зморшки.
Згодом, коли мати, не вірячи своїм очам, запитала, як йому увесь цей час жилося, він, ледь стримуючи хвилювання, розповів: «Перші два три роки я ще якось не відчував особливого су-му. В Сибіру, куди виїхав, знайшов роботу, одружився, з’явилися діти. Коли вони подорослі-шали, то почали прискіпуватися, де їхні дідусь і бабуся, хто вони. Що мені було робити? Бре-хав, як міг, нікого, мовляв, у мене немає, виріс у дитячому будинку. Йшли роки. Нестерпніше ставало душі. Вночі постійно плелися сни, мучило сумління. Я вже був безсилим боротися із самим собою. Сказавши рідним, що я поїхав до Криму відпочивати, майнув до рідного села.»
Діти, не робіть таких вчинків, не будьте жорстокими зі своїми батьками! Ось послухайте, як Орися – дівчинка, про яку розповідає легенда.
« Найбільший скарб »
Є.Ярошинської (Скорочено)
Помирала бідна вдовиця – Орисина мати. «Матінко, не умирайте, о, не умирайте, не покидай-те мене сиротою на сім світі», - прохала дочка.
Колись мати Орисі розповідала, що далеко є скала, а в ній живе добрий цар. До нього треба прийти опівночі, тричі постукати у віконце, і він допоможе. Відважна дівчинка, аби врятувати матір, переборюючи страх, пішла до царя.
«Добрий царю, моя матінка хвора. Немає у нас чого їсти, допоможіть їй».
- Ти добра дитина, - сказав цар. – Я хочу тобі допомогти. Але я можу зробити тебе бага-тою або маму здоровою. Подивись навколо себе. З цих скарбів можеш брати все, що хо-чеш і скільки хочеш. Тоді зможеш для своєї матері купити ліки, хліба – сама знаєш що.
Орися подивилася на блискучі скарби, що так манили до себе: корали, перли, дукати – все це може належати їй. Якщо вона це візьме, то її матінка ніколи не стане здоровою. «Бери, бери, - говорив цар, - все твоє». В тих скарбах були відчай, якісь сховані чари. Дух їй запирало, серце ставало тяжким: все це може бути моїм. «Ні, ні, а матінка?». А гроші все манили дівчину: «Бери нас, бери».
Але Орися вже на те не дивилася. Впавши на коліна, вона сказала: «Славний царю, дякую тобі за скарби. Але я не візьму їх. Краще верни здоров’я моїй матусі.
Цар усміхнувся і глянув сердечно на добру дитину: « Ти витримала випробування, - сказав лагідно.
- Коли твоя мати для тебе найбільше щастя, то вона буде здорова. А ваша праця хай для вас буде щастям».
Орисина мати одужала. Її зробила здоровою любов донечки. Тож, діти, і вашим найбільшим скарбом будуть ваші батьки, ваша турбота про них і праця.
1. А тепер я хочу, щоб ви показали мені наскільки ви любите свою маму, чи дружні ви діти в сім’ї, тому, що клас це також ваша сім’я.
Насамперед давайте розділимося на 3 групи, і перевіримо наскільки ви спритні і вмієте злаго-джено працювати.
1. Об’єднаним у групи учням роздати по 10 кульок, катушці ниток і упаковці скотчу.
2. За 5 хвилин виготовили з цих матеріалів стійкий будиночок – піраміду для любої матусі. перемагає та команда, яка збудує найвищу піраміду.
Привітати переможців, але пояснити, що досвід кожної групи є важливим.
2. Другим завданням нашого міні конкурсу є вміння пригадати і записати добрі, ніжні слова, якими
можна зігріти серце рідної матусі.( Вирізати сердечка і діти на них пишуть слова, потім по черзі
кажуть – в кого більше ніжних слів).
3. «Поезія почуття до мами» Для тих, хто відчуває невпевненість даю опорні слова
Ніжність, вірність, розуміння, порада, чекання, прохання, вітання, любов, дорога, мату-ся, мила.
4. Четверте завдання на вашу спостережливість:
Постарайтесь дати відповіді на запитання (по представнику з кожної групи).
1. Яка улюблена страва вашої мами?
2. Який колір подобається вашій матусі?
3. Який колір очей у мами?
4. Коли день її народження?
5. Чи запам’ятали ви, в чому мама сьогодні пішла на роботу?
5. І останнє 5 завдання покаже, наскільки ви допомагаєте мамі дома.
Уявіть, мама хотіла приготувати борщ, але її терміново викликали на роботу. А ви, як дбайливі
Діти вирішили допомогти.
Зараз на аркушах паперу кожна група написали у точній послідовності рецепт приготу-вання
борщу.
Молодці діти! Я дуже радію за ваших мам, тому, що вони виростили ніжних, добрих, чуйних і гарних дітей. Мені дуже б хотілося, щоб ви залишалися такими на все життя.
Майже три з половиною тисячі років тому на кам’яних таблицях, які отримав пророк Мойсей на горі Сінай, були вирізблені слова: "Шануй батька і матір свою, щоб добре було та щоб дов-голітнім ти був на землі».
Висновок: Тож пам’ятайте, діти, і пронесіть через усе своє життя цю святу заповідь, яка передається із роду в рід. Нехай горить вона на вашому шляху яскравим вогником, остерігаючи від байдужості та безсердечності:
1. Пам’ятай! У тебе – єдина в світі мати; у тебе – єдиний в світі батько.
2. Пам’ятай! Серце батьків завжди вражають невдячність, байдужість дітей.
3. Пам’ятай! Як ти шануватимеш своїх батьків – так діти шануватимуть тебе.
4. Пам’ятай! Твоє недобре слово – подряпина на ніжній материнській душі.
5. Пам’ятай! Не роби старість батька і матері бідою.
6. Пам’ятай! Обов’язок дітей: платити батькам за їх піклування любов’ю і відданістю.
7. Пам’ятай! Забута могила батьків – твоя бездушність і байдужість.
8. Пам’ятай! Про старість треба говорити тільки з повагою.
9. Пам’ятай! Не можна залишати рідну старшу людину одинокою.
10. Пам’ятай! Шануй батька і матір свою, щоб добре було та щоб довголітнім ти був на землі.
Мама – перша подруга моя!
Мамо, все святе, пов’язане з тобою,
Мамо, лиш у тебе вірю я!
Тема: «11 травня – День матері. Берегиня роду людського.»
Мета: виховувати почуття любові до батьків, відповідальність за свої вчинки, бажання підтри-мувати добру славу і честь сім'ї.
У лузі калина,
у лузі калина червона калина хорошенько цвіте.
Ой, роде наш красний, роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося,
Бо не багацько нас є.
Це слова з української пісні «Роде наш прекрасний».
А берегинею роду людського є Мати.
( Можна дати послухати пісню про маму)
День Матері припадає на другу неділю травня коли матінка – природа вбирає свою землю весняними квітами і виряджає дорогу життя, праці і радості.
Травень – місяць Пречистої Діви Марії, що благословляє у хресну путь Сина, який став спа-сителем людства. До матері Божої звертаються християни просячи заступництва і допомоги.
Де живе твоя мати – там твій рід, родина, твоє коріння. Тож віддамо нашим ненькам свою шану і любов, щирість і щедрість своєї душі.
Багато в світі різних слів
І різних виразів чимало,
Та ласкаве із них і рідне
Слово – мама.
Хоча б яку ти вибрав із доріг,
Хоча б якими ти пішов шляхами,
Та через терни горя і зневір
Ти повертаєшся до мами.
Це теплі руки і вуста,
Що так в дитинстві зігрівали,
Це ніжне серце, ніби птах,
Завжди з тобою мандрувало.
Спіши до неї крізь літа,
Шануй, люби, не дай тужити.
Бо лиш вона і рідна і свята
З тобою вічно буде жити.
Мама - найдорожча людина в цілому світі. Кожне її слово, мудрі поради і добрі діла – це книга життя, з якою ви вирушаєте в дорогу . Скільки безсонних ночей провела вона над вашими ліж-ками, коли ви були маленькими! Скільки сил віддала вона, коли ви підростали! Подумайте, як багато зробила для вас ваша мати!
Скільки сил віддала вона, коли поряд з першою вчителькою намагалася вас навчати писати і читати, тримаючи ваші маленькі рученята в своїй натрудженій руці.
Та й тепер їй, напевно, багато доводиться працювати заради вас. Адже мама готова пожерт-вувати всім, аби її донці чи синові було добре. Простежте за своєю матір’ю, як вона ступає по підлозі, як усміхається, як тримає посріблену сивиною голову! А подивіться–но на мамині ру-ки! Вони ніколи не знають відпочинку, завжди знаходять роботу. А чи завжди ви, діти, цінуєте мамині турботи про вас? Звичайно, ви не завжди слухняні і материнську любов і турботу оці-ните значно пізніше. От про це пише Юрій Яковлєв: «Діти ніколи не кажуть матері про свою любов до неї. Вони навіть не знають, як зветься почуття, котре все сильніше прив’язує їх до матері. В їх розумінні це взагалі не почуття, а щось природне й обов’язкове, як дихання, втаму-вання спраги.»
Ніхто не вміє так глибоко приховувати свої страждання й муки, як мати. І ніхто не вміє так холоднокровно не помічати того, що відбувається з матір’ю як діти. Вона не скаржиться – зна-чить їй добре.
Пригадайте, діти, скільки даремних хвилювань ви мамі завдаєте, коли засидівшись у гостях, пізно повертаєтесь додому, а не в обіцяний час. Коли б ви бачили, якою тривогою сповнені ма-мині очі! Як насторожено прислухається вона, коли чекає вас з дискотеки! Якби ви все це бачи-ли і відчували, то завжди намагалися вчасно або кимось попередити про своє запізнення. Хіба мамина любов, всі її турботи не варті такого маленького вияву уваги до неї. Так, варті.
Ви вже спокійно спите, а мама до пізньої ночі, низенько схилившись, щось вам зашиває, пере. Мамині турботи варті того, щоб зробити щось приємне для неї. Почніть з малого. Йдучи по ву-лиці, не дозволяйте їй нести сумку. Коли мама приходить додому, допоможіть зняти пальто, подайте їй тапочки. Якщо вона щось впустить, підніміть і подайте. Намагайтеся частіше допо-магати по господарству мамі. Якою радістю для неї буде вияв уваги й турботи» з вашої сторо-ни, як зрадіє мама, що в неї росте турботливий син чи донька.
На жаль, в житті не завжди так буває. Послухайте бувальщину.
« Повернення « ( за В. Скуратівським )
Один хлопчик, розгнівавшись на свою матір, безслідно зник. Куди тільки не зверталась згорьо-вана ненька, але натрапити на синові сліди так і не змогла. І ось через 20 років селом пробігла новина: з’явився блудний син. Темної ночі, приїхавши до села, він шукав свою хатину, рідну оселю. Стояв вночі біля вікна, злодійкувато оглядався, а в хату зайти боявся. Сусіди подумали, що то злодій. Коли він почав проситися: « Я ж тутешній. Я син…» Лише тоді, коли назвав свою маму, люди пізнали давнього утікача. Вже облисіла голова, з’явилися зморшки.
Згодом, коли мати, не вірячи своїм очам, запитала, як йому увесь цей час жилося, він, ледь стримуючи хвилювання, розповів: «Перші два три роки я ще якось не відчував особливого су-му. В Сибіру, куди виїхав, знайшов роботу, одружився, з’явилися діти. Коли вони подорослі-шали, то почали прискіпуватися, де їхні дідусь і бабуся, хто вони. Що мені було робити? Бре-хав, як міг, нікого, мовляв, у мене немає, виріс у дитячому будинку. Йшли роки. Нестерпніше ставало душі. Вночі постійно плелися сни, мучило сумління. Я вже був безсилим боротися із самим собою. Сказавши рідним, що я поїхав до Криму відпочивати, майнув до рідного села.»
Діти, не робіть таких вчинків, не будьте жорстокими зі своїми батьками! Ось послухайте, як Орися – дівчинка, про яку розповідає легенда.
« Найбільший скарб »
Є.Ярошинської (Скорочено)
Помирала бідна вдовиця – Орисина мати. «Матінко, не умирайте, о, не умирайте, не покидай-те мене сиротою на сім світі», - прохала дочка.
Колись мати Орисі розповідала, що далеко є скала, а в ній живе добрий цар. До нього треба прийти опівночі, тричі постукати у віконце, і він допоможе. Відважна дівчинка, аби врятувати матір, переборюючи страх, пішла до царя.
«Добрий царю, моя матінка хвора. Немає у нас чого їсти, допоможіть їй».
- Ти добра дитина, - сказав цар. – Я хочу тобі допомогти. Але я можу зробити тебе бага-тою або маму здоровою. Подивись навколо себе. З цих скарбів можеш брати все, що хо-чеш і скільки хочеш. Тоді зможеш для своєї матері купити ліки, хліба – сама знаєш що.
Орися подивилася на блискучі скарби, що так манили до себе: корали, перли, дукати – все це може належати їй. Якщо вона це візьме, то її матінка ніколи не стане здоровою. «Бери, бери, - говорив цар, - все твоє». В тих скарбах були відчай, якісь сховані чари. Дух їй запирало, серце ставало тяжким: все це може бути моїм. «Ні, ні, а матінка?». А гроші все манили дівчину: «Бери нас, бери».
Але Орися вже на те не дивилася. Впавши на коліна, вона сказала: «Славний царю, дякую тобі за скарби. Але я не візьму їх. Краще верни здоров’я моїй матусі.
Цар усміхнувся і глянув сердечно на добру дитину: « Ти витримала випробування, - сказав лагідно.
- Коли твоя мати для тебе найбільше щастя, то вона буде здорова. А ваша праця хай для вас буде щастям».
Орисина мати одужала. Її зробила здоровою любов донечки. Тож, діти, і вашим найбільшим скарбом будуть ваші батьки, ваша турбота про них і праця.
1. А тепер я хочу, щоб ви показали мені наскільки ви любите свою маму, чи дружні ви діти в сім’ї, тому, що клас це також ваша сім’я.
Насамперед давайте розділимося на 3 групи, і перевіримо наскільки ви спритні і вмієте злаго-джено працювати.
1. Об’єднаним у групи учням роздати по 10 кульок, катушці ниток і упаковці скотчу.
2. За 5 хвилин виготовили з цих матеріалів стійкий будиночок – піраміду для любої матусі. перемагає та команда, яка збудує найвищу піраміду.
Привітати переможців, але пояснити, що досвід кожної групи є важливим.
2. Другим завданням нашого міні конкурсу є вміння пригадати і записати добрі, ніжні слова, якими
можна зігріти серце рідної матусі.( Вирізати сердечка і діти на них пишуть слова, потім по черзі
кажуть – в кого більше ніжних слів).
3. «Поезія почуття до мами» Для тих, хто відчуває невпевненість даю опорні слова
Ніжність, вірність, розуміння, порада, чекання, прохання, вітання, любов, дорога, мату-ся, мила.
4. Четверте завдання на вашу спостережливість:
Постарайтесь дати відповіді на запитання (по представнику з кожної групи).
1. Яка улюблена страва вашої мами?
2. Який колір подобається вашій матусі?
3. Який колір очей у мами?
4. Коли день її народження?
5. Чи запам’ятали ви, в чому мама сьогодні пішла на роботу?
5. І останнє 5 завдання покаже, наскільки ви допомагаєте мамі дома.
Уявіть, мама хотіла приготувати борщ, але її терміново викликали на роботу. А ви, як дбайливі
Діти вирішили допомогти.
Зараз на аркушах паперу кожна група написали у точній послідовності рецепт приготу-вання
борщу.
Молодці діти! Я дуже радію за ваших мам, тому, що вони виростили ніжних, добрих, чуйних і гарних дітей. Мені дуже б хотілося, щоб ви залишалися такими на все життя.
Майже три з половиною тисячі років тому на кам’яних таблицях, які отримав пророк Мойсей на горі Сінай, були вирізблені слова: "Шануй батька і матір свою, щоб добре було та щоб дов-голітнім ти був на землі».
Висновок: Тож пам’ятайте, діти, і пронесіть через усе своє життя цю святу заповідь, яка передається із роду в рід. Нехай горить вона на вашому шляху яскравим вогником, остерігаючи від байдужості та безсердечності:
1. Пам’ятай! У тебе – єдина в світі мати; у тебе – єдиний в світі батько.
2. Пам’ятай! Серце батьків завжди вражають невдячність, байдужість дітей.
3. Пам’ятай! Як ти шануватимеш своїх батьків – так діти шануватимуть тебе.
4. Пам’ятай! Твоє недобре слово – подряпина на ніжній материнській душі.
5. Пам’ятай! Не роби старість батька і матері бідою.
6. Пам’ятай! Обов’язок дітей: платити батькам за їх піклування любов’ю і відданістю.
7. Пам’ятай! Забута могила батьків – твоя бездушність і байдужість.
8. Пам’ятай! Про старість треба говорити тільки з повагою.
9. Пам’ятай! Не можна залишати рідну старшу людину одинокою.
10. Пам’ятай! Шануй батька і матір свою, щоб добре було та щоб довголітнім ти був на землі.
Немає коментарів:
Дописати коментар