Урок з нагоди проголошення Загальної декларації прав людини

Додаток 1
Урок з нагоди проголошення Загальної декларації прав людини.

Правова культура особистості передбачає, насамперед, усвідомлення своїх прав, обов’язків, відповідальності за свої дії.
Сенс проведення цього уроку полягає в необхідності розвивати в учнів почуття людської гідності, стимулювання у них бажання реалізувати свої права, розвитку в школярів переконань у необхідності дотримання правових норм, необхідності виконувати обов’язки, поваги до прав інших.
Його основна мета - не вивчення законів, указів, постанов, а зробити так, щоб учні відчули ідею основних прав людини і обов’язків громадянина, зрозуміли, що вони мають безпосереднє відношення до їх життя і усвідомили відповідальність, навчились поважати права інших людей.
Для учнів, яким пропонується даний урок, дуже важливий принцип самостійності щодо входження в життя, пізнання світу, який багато в чому, був і є для них невідомим. Щоб зробити цей процес корисним та безпечним в ході проведення уроку можуть бути представленні вправи, на яких учні знайомляться з новими поняттями, аналізують проблемні ситуації. Під час цієї роботи, учасники отримують нові знання, навички, формують власну позицію.
Педагогам бажано створити умови та використати такі форми та методи, які б розвивали особистість школярів, формували у них переконання, що ґрунтуються на загальнолюдських цінностях.
Конспект уроку.



МЕТА ЗАНЯТТЯ: підвищити обізнаність підлітків в сфері прав людини, їх ролі в житті кожної людини; розкрити поняття «права людини»; надати інформацію про основні положення Загальної декларації прав людини; познайомити учасників з обов’язками громадянина України.

ТРИВАЛІСТЬ: 1 година.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ, які будуть розглянуті на заняті: права людини, людська гідність, особиста гідність, обов’язки громадянина України; декларація, Конституція.

 1. Вступне слово вчителя до уроку. (2 хв.)
Сьогодні ми проводимо урок «Права людини. Права та обов’язки громадянина України». Після вивчення якого ви зможете розповідати, що таке права людини, які права міститися в Загальній декларації прав людини, в чому полягає її значення. Ви познайомитесь з правами та обов’язками громадянина України.
Права людини можна розуміти як щось, що визначає базові норми, необхідні для того, щоб жити кожній людині в світі з почуттям гідності. Гідність - це моральна риса, яка відображає унікальну, неперевершену цінність людини. Права людини - це насамперед її можливості існувати та розвиватися як особистість. Юридично права людини закріплені в системі міжнародних і національних документів у сфері прав людини.


 2. Вправа «Як ви думаєте?» ( 10 хв.)



Необхідне оснащення: робочий зошит, папір формату А3 або А1, набори карток (додаток №1)
Хід вправи
Вчитель об’єднує учасників в 4 (5) малих груп:
Роздає папір формату А3 або А1, набори карток (додаток №1) і дає завдання.
1. Розділити маркером папір на 3 частини (сектори) кожну частину підписати (у горі) відповідно до зразка:

у деяких випадках у більшості випадків завжди

2. Прочитати зміст картки, покласти в один з цих секторів і обговорити аргументи, чому саме це повинно дотримуватися так, як ви визначили. Наприклад: на картці написано «не можна катувати». Якщо ви вважаєте, що це повинно бути завжди покладіть у сектор «завжди».
Назви секторів означають що, дії які записані на карточках, можуть відбуватися «у деяких випадках», «у більшості випадків», «завжди».
Після завершення, групи презентують свої результати.
Коментар вчителя.
Цей перелік прав – схожий з Загальною декларацією прав людини. Вчитель пропонує ознайомитись із змістом Загальної декларації прав людини у скороченому вигляді (додаток 2,3).
Засади прав людини проголошені Загальною декларацією прав людини, яка була прийнята 10 грудня 1948 року. Цей день відзначається у усьому світі як день прав людини.. Сила декларації є в тому, що в ній уперше комплексно сформульовані всі основні права і свободи та обґрунтовується необхідність їхнього захисту. У преамбулі декларації підкреслено, що визнання гідності, рівних і невід'ємних прав людини є основою мирного розвитку, свободи і справедливості.
 Запитання для обговорення
1. Яку інформацію ви отримали, виконуючи цю вправу ?
2. Чому необхідно вам знати права людини?

 3. Інформаційне повідомлення « Що таке права людини» ( 5 хв.)


Необхідне оснащення: робочий зошит, аркуш паперу для фліп-чарту, маркери.
Хід проведення
На початку, вчитель запитує учасників, як би вони визначили поняття «права людини»?
Підсумовуючи вислови учасників, вчитель дає таке визначення даному поняттю:
Права людини – це забезпечення державою можливості задовольнити людиною своїх життєвих потреб та інтересів.
А потім вчитель надає інформаційне повідомлення.
Права людини потрібні для того, щоб захистити і зберегти людську суть кожного, щоб забезпечити кожній людині гідне життя - життя, яке людина заслуговує.
Ознаки прав людини:
1. Права людини належать кожній людині тому, що вона народились людиною. Права людини не можна купити, або успадкувати тому що: Права Людини – це «природні прав» кожної людини
2. Права людини однакові для кожної людини, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походженнях, стану здоров’я, майнового інших відмінностей.
3. Права людини універсальні. Із універсальності прав виходить дуже важливий принцип, на якому ґрунтуються права людини – рівність. Всі люди рівні хоча б тому, що вони люди.
4. Права людини – неподільні: різні права пов’язані між собою: здійснення одного, як правило, залежить від дотримання інших;немає жодного права, яке б вважалось важливішим за інше.
5. Оскільки права людини мають відношення до самого факту людського існування, їх не можна відняти, їх не можна втратити тому, більшість прав людини є невід’ємними. Права Людини можуть бути лише обмежені заради безпеки інших людей, заради прав інших людей.
6. Джерелом прав людини є людська гідність. «...права випливають з властивої людській особі гідності» (із преамбул до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права і Міжнародного пакту про громадянські та політичні права). Людська гідність (достоїнство) – (витікає з суті людської) властива і немовляті, і злочинцю. Особиста гідність – близьке до людського достоїнства, але його ми заробляємо самі і воно зростає, якщо ми поводимося благородно і падає, якщо здійснюємо що-небудь погане».
7. Права людини - це ті основні стандарти, без яких люди не можуть жити з відчуттям своєї людської гідності. Повага до них є передумовою повного та цілісного розвитку окремої особи та всього суспільства.
8. Права людини – діють у взаємо відносинах «влада – людина». Права людини – це межі влади. Спроби застосувати методологію і термінологію прав людини до відносин між людьми не виправдалися і, говорячи сьогодні про права людини, ми маємо на увазі взаємовідносини між людиною і державою. І хоч сім'я, любов, дружба або відносини з сусідами є джерелами цілого ряду прав і обов'язків, поняття прав людини до них не застосовується
9. Права людини визначають ту сферу життєдіяльності людини, в яку влада не може втручатись і ті обов’язки, які має держава щодо людини. Тому права людини називають позитивними – тобто розуміють як обов’язки влади перед кожним членом суспільства (наприклад право на освіту. В той же час «свободи» – негативні права – тобто вони забороняють державі втручатися в деякі сфери нашого життя (свобода слова і сумління – заборона втручання в життєво важливі сфери – утримання від дій, що обмежують ці права. В юридичній літературі поряд зі словами «права людини» ви можете зустріти «свободи», як-от: свобода слова, свобода думки. Право є тим, реалізацію чого держава гарантує, свобода ж є простором, в який державі не можна втручатися. Тому іноді кажуть «права і свободи людини».
10. Жодна людина не може відмовитися від своїх прав без важливих правових наслідків. Якби навіть хтось відмовився добровільно від своїх прав, наприклад права на суд, така відмова не мала б правової сили – влада не може цього використати і визначити йому покарання без судового процесу.
11. Права людини юридично гарантовані. Міжнародними і державними документами (див. додаток 4)
12. Держава мусить гарантувати дотримання прав і свобод своїм громадянам. Права і свободи громадян становлять кордон для втручання влади. Якщо влада чи її представник (скажімо, державний службовець) порушить чиїсь права або свободи, громадянин має право звернутися до суду, незалежного від цієї влади.
13. Права людини стосуються різних сфер життя і діяльності людей. Найчастіше ми говоримо про особисті права, політичні, економічні, соціальні й культурні. Особисті права стосуються охорони приватного життя особистості, її свободи, безпеки, власності. Політичні права – це права, що ними користується людина як учасник громадського життя і які пов'язані з участю громадян у виконанні та контролюванні влади. Економічні права стосуються людини як учасника господарського життя: права власності й праці, право на страйк та ін. Соціальні права зобов'язують державу до створення умов гідного рівня життя, охорони здоров'я і соціального забезпечення. Культурні права містять право на навчання та участь у культурному житті»
 Запитання для обговорення
Чому вам необхідно знати права людини ?








 4. Вправа «Права людини – база правового положення в державі» (38 хв.)




Необхідні матеріали: додаток, аркуші паперу для фліп-чарту, маркери.
Хід вправи.
Кожний учасник отримує один маленький аркуш кольорового паперу (червоний, зелений, жовтий чи голубий) з однією літерою на ньому («А», «Б», «В» чи «Г»). Потім учасники об’єднуються в 4 малі групи за ознакою кольору паперу.
Після цього ведучий дає групам завдання:
1) ознайомитися зі змістом певної частини тексту (додаток 5)
- перша мала група працює з частиною 1 тексту ,
- друга – з частиною 2 тексту ,
- третя – з частиною 3 тексту ,
- четверта – з частиною 4 тексту
2) виділити головне й обговорити, яку саме інформацію учасники будуть передавати іншим групам. Час виконання: 7 хв.
За командою вчителя учасники перегруповуються за ознакою «літери». Об’єднавшись у нові групи, вони по черзі повідомляють один одному зміст своєї частини тексту .
Час виконання: 7 хв.
За командою вчителя учасники знову повертаються в малі групи, сформовані на початку вправи, тобто за ознакою «кольору» паперу й обговорюють та узагальнюють інформацію, отриману в попередніх групах.
Потім на основі узагальненої інформації вони складають і малюють «карту інформації» (чи опорний конспект). Перед виконанням ведучий уточнює, як учасники розуміють, що таке «карта інформації» чи опорний конспект. «Карта інформації» – коротка схема, в якій за ключовими словами відображена інформація, яку хочуть передати. Час виконання: 7 хв.
Після закінчення групи презентують «карту інформації» – кожна мала група свою.
Час презентації кожної групи: до 3 хв.

 Запитання для обговорення
1. Чому перелік обов'язків набагато менший, ніж перелік прав і свобод громадян в Україні?
2. Чи пов'язані між собою права та обов'язки громадян? Доведіть свою думку.
3. Що показало виконання даної вправи ?

 5. Підсумки заняття (5 хв.)



Вчитель пропонує учасникам пригадати все, що відбувалось протягом заняття і по черзі відповісти на запитання.
1. Які знання ви отримали на занятті?
2. Як ви використовуватиме ці знання в повсякденному житті?







































Додатки до уроку.
Додаток 1
Матеріал до вправи «Як ви думаєте?»
Набори карток
Картка № 1
Не можна вбивати
Картка № 2
Людям дозволяється критикувати свій уряд
Картка № 3
Не можна катувати
Картка № 4
Люди можуть розмовляти і зустрічатися з коханою людиною
Картка № 5
Не можна мати рабів
Картка № 6
Не можна примушувати людину працювати
Картка № 7
Досягнувши певного віку, людина може одружуватися з ким хоче
Картка № 8
Людина, звинувачувана у скоєні злочину, повинна бути судима тим, хто не має відношення до справи
Картка № 9
Люди можуть говорити і писати те, що хочуть
Картка № 10
Люди можуть подорожувати і покидати свою країну, якщо вони того бажають.
Картка № 11
До всіх людей треба ставитись однаково, незалежно від їх статі, зовнішності, віку або країни, з якої вони приїхали.
Картка № 12
Приватні листи не можна читати, а розмови — підслуховувати
Картка № 13
Люди, які знаходяться у в'язниці, повинні знати, чому їх там тримають
Картка № 14
Люди можуть мати або не мати релігійних переконань



Ключ відповідності прав, визначених в Загальній декларації прав людини, і карток
 право на життя (картка № 1);
 заборона тортур, нелюдяного або принизливого ставлення, покарання (картка № 3);
 заборона рабства (картка № 5);
 заборона незаконного арешту (картка № 13);
 свобода зборів (картка № 2);
 право на справедливий суд (картка № 8);
 право на повагу приватного і сімейного життя (картка № 4, 7, 12);
 свобода думки і слова, релігії (картка № 2, 9, 14);
 право на труд (картка № 6) ;
 право вільно пересуватися по своїй країні й переїжджати в іншу країну (картка № 10, 11).





Додаток 2
Загальна декларація прав людини

Прийнята Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.
(у скороченому викладі)
Стаття 1. Право на свободу і рівність.
Стаття 2 Свобода від дискримінації.
Стаття 3. Право на життя, волю й особисту недоторканність.
Стаття 4. Свобода від рабства.
Стаття 5. Свобода від жорстокого і принижуючого гідність ставлення.
Стаття б. Право на визнання суб'єктом права.
Стаття 7. Право на рівність перед законом.
Стаття 8. Право на судовий захист компетентним судом.
Стаття 9. Свобода від довільного арешту, затримки і вигнання.
Стаття 10. Право на справедливий публічний судовий розгляд.
Стаття 11. Право вважатися невинним до винесення обвинувального вироку (презумпція невинності).
Стаття 12. Свобода від втручання в особисте життя, родину, право на недоторканність житла, на таємницю кореспонденції, право на честь і репутацію.
Стаття 13. Свобода пересування і вибору місця проживання.
Стаття 14. Право на притулок від переслідування в інших країнах.
Стаття 15. Право на громадянство і волю його змінювати.
Стаття 16. Право на створення родини і сімейне життя.
Стаття 17. Право на власність.
Стаття 18. Свобода совісті й релігії.
Стаття 19. Свобода переконань і право на інформацію.
Стаття 20. Право на мирні збори й асоціації.
Стаття 21. Право на участь у керуванні державою і на вільні вибори.
Стаття 22. Право на соціальне забезпечення.
Стаття 23. Право на вибір роботи, захист від безробіття, право на рівну оплату за рівну працю, право на вступ у профспілки.
Стаття 24. Право на відпочинок і дозвілля, право на оплачувану відпустку.
Стаття 25. Право на адекватний життєвий рівень.
Стаття 26. Право на освіту.
Стаття 27. Право на участь у культурному житті суспільства.
Стаття 28. Право на такий суспільний порядок, у якому дотримуються права людини.
Стаття 29. Обов'язок виконувати обов'язки перед суспільством.
Стаття 30. Свобода від порушення перерахованих прав.


Додаток 3
Загальна декларація прав людини (адаптована для дитини)

Преамбула
Оскільки для миру й справедливості в світі важливо, щоб усі люди були рівні в своїх правах і щоб ці права поважались, щоб кожен міг думати й говорити без страху все, що хоче, ООН прийняла 10 грудня 1948 року Загальну декларацію прав людини, проголосивши цей день Днем прав людини.
Стаття 1
Гідність людини недоторкана! Під цим розуміється, що кожна людина на Землі кожну іншу людину повинна зустрічати з повагою, по-братерськи, з розумінням, справедливо. Тому що кожна людина – цінність.
Стаття 2
Кожна людина має однакові права! Незалежно від того, жінка вона чи чоловік. Хай
навіть при цьому вона:
• розмовляє іншою мовою;
• має інший колір шкіри;
• не так думає, як ти;
• сповідує іншу релігію;
• є багатшою або біднішою за тебе;
• походить з іншої країни. Все одно вона має на Землі такі ж самі права, як і ти.
Стаття З
Кожна людина має .право на життя
Стаття 4
Ніхто не має право поводитися з тобою, як з рабом, і ти не маєш права робити це з іншою людиною.
Стаття 5 Ніхто не має права мучити тебе й ти не маєш права робити це з іншою людиною.
Стаття 6
Ти маєш право бути захищеним законом і в такий же спосіб, як і інші люди.
Стаття 7
Закон поширюється на всіх людей, застосовується однаково до всіх.
Стаття 8
Коли хтось порушує твої права, гарантовані тобі законом, ти можеш перед судом домагатися їх поновлення.
Стаття 9
Ніхто не має права безпідставно посадити тебе до в’язниці, тримати там або вислати із твоєї країни.
Стаття 10
Коли ти постанеш перед судом, то маєш право на відкритий процес перед незалежним судом, який зможе захистити твої права.
Стаття 11
Тебе вважають невинуватим і відповідно поводяться з тобою так, доки твоя провина не доведена. Якщо тебе звинувачують, ти завжди маєш право на захист.
Стаття 12
Ніхто не має права безпідставно втручатись у твоє сімейне життя, вдиратися до твоєї оселі, відкривати твої листи або поширювати наклепи .на тебе.
Стаття 13
Ти маєш право вільно пересуватися по своїй країні так, як ти цього хочеш. Ти маєш право залишити свою країну, переїхати до іншої, а також повернутись, якщо ти цього забажаєш.
Стаття 14
Якщо з тобою несправедливо поводяться, ти маєш право переїхати до іншої країни й просити захисту. Ти втратиш це право, якщо когось уб’єш або сам не будеш поважати того, що записано у цих статтях.
Стаття 15
Ти маєш право бути громадянином будь-якої країни, ніхто не може без підстав перешкодити тобі прийняти громадянство іншої країни, якщо ти цього забажаєш.
Стаття 16
Кожен має право одружуватись і мати дітей. При цьому не може бути перешкодою колір шкіри, країна, з якої походить людина, або її релігія. Жінка чи чоловік мають однакові права в подружжі й після розірвання шлюбу. Ніхто не може бути змушений вступить в шлюб. Уряд мусить захищати твою сім’ю.
Стаття 17
Ти маєш право на власність. І ніхто не може її відібрати в тебе.
Стаття 18
Ти маєш право вільно вибирати релігію. Ти також маєш право змінити свою релігію й сповідувати її сам або разом з іншими.
Стаття 19
Ти маєш право думати й говорити те, у що віриш, і ніхто не може тобі цього заборонити. Ти можеш обмінюватися думками з людьми інших країн, незважаючи на кордони.
Стаття 20
Ніхто не може змушувати тебе належати до якоїсь організації, але, кожен має право організовувати збори або належати до якоїсь спілки, щоб мирно співпрацювати з іншими людьми.
Стаття 21
Кожен має право брати участь у виборах керівництва своєї країни. Кожен має право обиратися. Голоси чоловіка й жінки рівні.
Стаття 22
Суспільство, в якому ти живеш, мусить надати тобі можливість бути та проявляти себе вільною особистістю. Це означає, що ти можеш брати участь у всіх відкритих економічних, суспільних, культурних заходах, у виставках, демонстраціях для того, щоб виробити власну думку й висловлювати її.
Стаття 23
Ти маєш право на роботу, право вільного вибору професії та такої оплати, яка дає тобі змогу підтримувати гідний життєвий рівень. Коли чоловік і жінка виконують однакову роботу, вони повинні отримувати однакову оплату. Всі люди, які працюють, мають право об’єднуватись, щоб захищати свої інтереси.
Стаття 24
Робочий час не може бути задовгим, тому що людина має право на вільний час і відпочинок. Кожна людина повинна регулярно отримувати оплачувану відпустку.
Стаття 25
Ти маєш право па підтримку від держави, коли не можеш працювати через безробіття, хворобу чи старість. Ти маєш право на підтримку, коли не зі своєї вини потрапив у біду.
Стаття 26
Ти маєш право навчатись у школі й це навчання повинно бути безкоштовним. .Тобі має бути надана можливість оволодіти професією або, за бажанням, продовжити навчання. У школі ти повинен мати можливість розвинути свої здібності, виробити вміння розуміти інших людей.
Стаття 27
Ким би ти не був – митцем, письменником чи науковцем – ти повинен уміти співпрацювати з іншими людьми й мати користь із того, над чим ви разом працюєте. Твої авторські роботи повинні захищатися законом.
Стаття 28
Для того, щоб твої права і твоя свобода шанувались у твоїй країні та в інших країнах світу, мусить існувати такий лад, при якому права й свободи, про які тут йдеться, охоронялися б законом.
Стаття 29
Виходячи з того, що сказано вище, ти маєш обов’язки щодо людей, з якими ти живеш. Законний лад не позбавляє тебе прав і свобод, поки ти не порушуєш права й свободи іншої людини. Такий лад дає можливість кожній людині поважати інших людей і бути вшанованою ними.
Стаття 30
У цілому світі жодна країна, жодне суспільство, жодна людина не можуть дозволити собі посягнути на права й свободи, про які ти, власне, тут прочитав.

Додаток 4
Міжнародні нормативні акти в галузі прав людини та громадянина

Загальні права
1. Міжнародний Білль про права людини (Загальна Декларація прав людини(1948)
Міжнародний пакт про цивільні та політичні права і Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права(1966)
2. Європейська конвенція про права людини (Резолюція Ради Європи від 4 листопада 1950 року).
3. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.
4. Кодекс поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку (Резолюція Генеральної Асамблеї 00Н від 17 грудня 1979 року).
Захист прав окремих категорій або груп громадян
1. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.
2. Конвенція про права дитини.
3. Декларація про права інвалідів (Резолюція Генеральної Асамблеї 00Н від 9 грудня 1975 року).
4. Основні принципи незалежності судових органів (ухвалено Конгресом 00Н, Мілан. Італія, вересень 1985 року),
5. Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями (ухвалено Економічною та Соціальною Радою 00Н 25 травня 1984 року).

Основні матеріали Ради Європи з питань, що стосуються дітей
1. Європейська Конвенція про усиновлення дітей (1967) – ЕТ5 058
2. Європейська Конвенція про правовий статус дітей, народжених поза шлюбом (1975) – ЕТ5 085
3. Європейська Конвенція про здійснення прав дітей (1996)-ЕТ5 160
4. Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи № К (84) 4 «Про батьківську відповідальність»
5. Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи № Е(85) 4 «Про насильство в сім'ї"
6. Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи № Е (87) 6 «Про прийомні сім'ї*
7. Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи № К (87) 20 «Про соціальний вплив на злочинність неповнолітніх»
8. Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи № К (91) 9 «Про невідкладні заходи у справах сім'ї»
9. Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи № К (91) 11 «Про сексуальну експлуатацію, порнографію, проституцію, а також торгівлю дітьми та підлітками.
10. Рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи № 1286 (1996) «Про Європейську стратегію стосовно дітей»

Додаток 5

Матеріали для роботи в групах

Права й обов'язки, які визначає для тебе Конституція України та національне законодавство?

1 частина
У сучасній Конституції України записані всі три покоління прав. Спочатку там перераховані особисті права, потім – політичні, соціально-економічні та культурні.
Особисті права ЛЮДИНИ – такі права, які належать будь-якій людині від народження, – свобода і рівність, право на життя, на повагу людини, недоторканність особистості, житла, таємниця листування, переговорів і особистої інформації, свобода пересування, свобода совісті або віросповідання, свобода думки і слова, право на справедливий суд та інші права;
Політичні права ГРОМАДЯНИНА – такі права, які належать, як правило, тільки громадянам конкретної держави – право на участь в управлінні цією державою, виборче право, право на звертання до державних органів, право на проведення мирних мітингів, демонстрацій, ходів, пікетувань, право на об'єднання, тобто створення профспілок, політичних партій та інших громадських організацій.
Соціально-економічні та культурні права. До нього відносять: право на працю, право на житло, право на приватну власність, право на сім'ю, право на здоров'я, право на відпочинок, право на освіту, свободу творчості, право на користування культурними цінностями та інші права.
Розділ про права людини – один із найважливіших у Конституції.

2 частина
Особистісні права
Отже, першу їх групу становлять особистісні права, які необхідні нам для фізичного існування та розвитку. Це, насамперед, невід'ємне право на життя (ст. 27). Україна, йдучи за європейською практикою, скасувала смертну кару як міру покарання навіть за найтяжчі злочини. Очевидно, що гарантіями права на життя є проведення державою миролюбної політики, яка виключає війни та конфлікти, ефективна боротьба зі злочинністю, особливо з терористичними акціями, відповідний рівень системи охорони здоров'я, зокрема, запобігання дитячій смертності тощо.
Конституція України закріплює право кожного на повагу до його гідності та встановлює норму, за якою катування й інші жорстокі, нелюдські або такі, що принижують гідність, види поводження і покарання є грубим порушенням прав людини (ст. 28).
Ст. 29 Конституції України передбачає право кожної людини на свободу та особисту недоторканність. Це право як одне з найважливіших прав людини передбачає презумпцію невинуватості, процесуальні права людини під час попереднього слідства, судочинства, у випадках позбавлення волі, а також право на компенсацію в разі, коли людина стала жертвою незаконного затримання або арешту.
Конституція України гарантує кожному недоторканність житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 30). Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя (ст. 32).
Особисті права і свободи громадян України
Особисті (цивільні) права і свободи Конституція України Загальна декларація прав людини
1 Право на життя, на свободу, на
Особисту недоторканість


ст. ст. 27, 29 ст. 3,9,10
2 Право на гуманне і гідне людини відношення до неї ст. 28 ст. 5
3 Рівність всіх перед законом ст. 24 ст. 2
4 Право на відновлення в правах, на судовий захист ст. ст. 55, 56, 59, 63 ст. ст. 7, 8
5 Право на об'єктивний і всебічний розгляд судом справи відносно людини, звинуваченої в здійсненні злочину ст. ст. 55, 56 ст. ст. 7, 8
6 Право на визнання винності людини тільки за рішенням суду ст. 62 ст. 11
7 Право на особисте і сімейне життя ст. 32 ст. 12

Процесуальні права, які передбачають доступ індивіда до системи справедливого судочинства. В першу чергу — це захист прав і свобод людини судом, право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55). Якщо ж ці органи вчинили незаконні дії чи допустили бездіяльність, вони несуть майнову відповідальність.
Кожна особа має право на правову допомогу, яка реалізується у наданні консультацій і роз'яснень із юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства, посвідченні копій відповідних документів, здійсненні пред¬ставництва в суді, інших державних органах, у правовому забезпеченні під¬приємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян тощо.
У Конституції України вперше закріплений принцип (одна дія двічі не карається), відомий до цього тільки з норм міжнародного права, тобто ніхто не може бути вдруге засуджений чи покараний за злочин, за який він уже був остаточно засуджений або виправданий відповідно до закону.

3 частина
Громадянські та політичні права.
Третю групу прав становлять громадянські та політичні права. Це право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України як громадянам України, так і всім іншим особам, що на законних підставах перебувають на її території (ст. 33); право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб— на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, для охорони здоров'я населення, захисту репутації або прав інших людей та ін. (ст. 34). Конституція України також гарантує кожному право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35). Невід'ємним правом громадян України є право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації (ст. 36). Ст. 38 Конституції України гарантує право брати участь в управлінні державними справами, всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним, а ст. 39 — право на мирні збори, мітинги, походи і демонстрації.
Політичні права і свободи громадян України
Політичні права і свободи Конституція України Загальна декларація прав людини
1 Свобода думки і слова ст. 34 ст. 18, 19
2 Свобода зборів, мітингів, демонстрацій ст. 39 —
3 Право звертання до органів державної влади, місцевого самоврядування, до посадових осіб ст. 40 —
4 Право громадян об'єднуватися в політичні партії, громадські організації, професійні союзи ст. 36 ст. 20
5 Право громадян брати участь в управлінні державними справами ст. 38 ст. 21

Важливу групу прав становлять економічні права, серед яких право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та результатами своєї інтелектуальної праці (ст. 41), право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42). Відповідно до Конституції України, систему соціальних прав становлять права на працю (ст. 43), страйк (ст. 44), соціальний захист (ст. 46), житло (ст. 47), достатній життєвий рівень (ст. 48), а також на охорону здоров'я, медичну допомогу й медичне страхування (ст. 49). Самостійною групою конституційних прав є право на освіту (ст. 53); свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості; право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 54) тощо.
Соціальні, економічні
і культурні права громадян України.
Основні соціально економічні права.
Чим гарантуються (за Конституцією України)

1 2
Право на працю
(ст. 43)
▲ Вільний вибір праці (примусова праця заборонена)
▲ Своєчасне отримання заробітної плати не нижче визначеною законом
▲ Безпечні, здорові умови праці
▲ Право на захист від незаконного звільнення
▲ Рівні можливості у виборі професії, роду трудової діяльності, реалізація програм професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів
▲ Право на страйк з метою захисту економічних і соціальних інтересів (ст. 44)
Право на відпочинок
(ст. 45)
• Надання днів щотижневого відпочинку
• Надання оплачуваного щорічної
• Встановлення скороченого робочого дня для окремих професій і виробництв
• Встановлення скороченої тривалості роботи в нічний час
Право на соціальний захист
(ст. 46)
■ Загальнообов'язкове державне соціальне страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій, а також бюджетних і інших джерел соціального забезпечення
■ Створення мережі державних, комунальних, приватних установ для догляду за непрацездатними
■ Пенсії, соціальні виплати, посібники - не нижче за прожитковий мінімум
Право на житлі
(ст. 47)
■ Створення умов, при яких кожен громадянин матиме можливість побудувати житло, придбати його у власність або узяти в оренду
■ Громадянам, що потребують соціального захисту, житло надається державою безкоштовно або за доступну для них плату
Право на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування
(ст. 49)
• Державне фінансування відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм
• Безкоштовна медична допомога в державних і комунальних установах охорони здоров'я; мережа таких установ не може бути скорочена
• Розвиток лікувальних установ всіх форм власності
• Розвиток фізичної культури і спорту
• Забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя
Право на освіту
(ст. 53)
● Обов'язковість повної середньої освіти
● Доступність і безкоштовність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних учбових закладах (де вищу освіту можна здобути на конкурсній основі)
● Право національних меншин здобувати освіту на рідній мові

Ось скільки прав та свобод гарантують тобі Конституція України і закони України. І цей перелік, як зазначалося, не є вичерпним. У випадку порушення цих та інших прав необхідно вміти себе захистити, про що ти ми поговоримо на наступному занятті..
Конституція України не тільки проголошує права і свободи, а й гарантує забезпечення їх державою. Держава бере на себе відповідальність забезпечувати права і свободи людини і громадянина, сприяти їх реалізації, охороняти і захищати. Свої права і свободи громадяни можуть захищати в суді.

4 частина
Конституційні обов’язки громадян України
Права людини не е абсолютними, безмежними. Кожна людина повинна використовувати свої права таким чином, щоби це не призводило до порушення прав інших людей. Можна сказати, що право однієї людини закінчується там, де починається право іншої людини. Обов'язки тісно пов'язані з правами та свободами. Це підтверджує закріплення прав, свобод і обов'язків в єдиному розділі Конституції України.
Обов'язками називають такий тип поведінки людини, здійснення якого забезпечує нормальне життя суспільства і держави. До конституційних обов'язків належать:
— захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів (стаття 65);
— зобов'язання не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ними збитки (стаття 66);
— сплата податків і зборів (стаття 67);
— зобов'язання неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68).
Взаємозв'язок між правами та обов'язками є дуже складним питанням. Приміром, здійснюючи право на свободу слова, людина водночас має поважати в своїх висловлюваннях честь і гідність тих, про кого говорить, викладати тільки факти, додержувати правил мовного етикету тощо.


Словник
Права людини – це забезпечені державою можливості задоволення людиною своїх життєвих потреб і інтересів
Права людини - універсальний і нерушимий комплекс природних, невід'ємних прав, обумовлених самим фактом існування людини, що повинні розглядатися як гарантія її гідності.
Права людини призначені захищати ті потреби, інтереси і можливості, які є необхідними для гідного життя людини.
Права дитини. Права людини застосовано до дітей. Необхідність вироблення спеціальних норм пов'язана з особливістю положення дітей: згідно з внутрішнім законодавством держав діти не володіють всіма правами, які мають повнолітні, але в ряді випадків володіють або повинні володіти специфічними правами, пов'язаними з їх віком, положенням в сім'ї і т. п. Ряд міжнародних документів в області прав людини в тій або іншій мірі відноситься до дітей (Загальна декларація прав людини 1948 р. Міжнародна конвенція про ліквідації всіх форм расової дискримінації 1966 р., міжнародні пакти про права людини 1966 р. і інші.). Разом з тим є міжнародні документи, спеціально присвячені правам дитини (Декларація прав дитини 1959 р., Декларація про захист жінок і дітей в надзвичайних обставинах і в період збройних конфліктів 1974 р., ряд конвенцій МАРНОТРАТНИК (№ 10, 11, 15, 58— 60,112) і інші.). У системі ООН питаннями прав дитини відає Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ). У 1989 р. прийнята Конвенція ООН про права дитини.
Конституція – Основний Закон держави.
Загальнолюдські цінності – цінності, які мають значення для збереження і розвитку людства на різних станах його існування і є основою для співпраці та взаєморозуміння між людьми.
Людське достоїнство (гідність). Одна з основоположних концепцій (нарівні з концепцією рівних і невід'ємних прав), на яких базується захист прав людини. Людське достоїнство властиве людині, і ніхто не повинен бути позбавлений його. У преамбулі до Загальної декларації прав людини природжене достоїнство і рівні і невід'ємні права вважаються основою свободи, справедливості і загального миру.
Рівність – вимога, у відповідності з якою забезпечується однакове соціальне положення людей, які належать до різних соціальних і етнічних груп.
Гідність – моральне поняття, що виражає уявлення про цінність особи і передбачає вимогливість і повагу людини до самої себе та інших, а також поважливе ставлення до неї з боку суспільства.
Дискримінація (від лат. diskriminatio розрізняю, розділяю) навмисне позбавлення або обмеження прав окремих громадян, певних соціальних груп чи громадських організацій, здійснюване за ознаками расової, національної або державної приналежності, майнового стану, політичних чи релігійних переконань, статі тощо.
Закон документ, нормативний акт, прийнятий вищим представницьким органом державної влади, парламентом (в Україні - Верховною Радою) або шляхом безпосереднього волевиявлення населення (референдум), який регулює найважливіші відносини і має найвищу юридичну силу щодо актів вищих державних органів і громадських організацій. Основним законом України є Конституція України.
Декларація (від лат. deklaro заявляю, сповіщаю) офіційне проголошення державою, політичною партією, міжнародними, міждержавними організаціями головних принципів їхньої діяльності, програмних позицій, повідомлення про суттєву, принципову зміну в їхньому статусі.
Держава суверенна, політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціально неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна через право свої накази робити загальнообов’язковими для населення всієї країни, здійснювати керівництво й управління загальносуспільними справами.
Конвенція (від лат. сопventio - договір) угода, міжнародний договір з якогось одного спеціального питання, що визначає права й обов’язки держав у певній окремій галузі (наприклад, конвенції з морського права, із захисту авторських прав, з бактеріологічної зброї тощо).
Ратифікація (віл лат. ratus затверджений) затвердження верховним представницьким органом державної влади міжнародного договору, який після цього набирає юридичної сили для цієї держави.
Хартія - у середні віки документ, що засвідчував які-небудь права або привілеї.









































Додаток 2
Орієнтовна тематика заходів виховного характеру спрямованих на підвищення рівня правової культури, поширення знань про права і свободи людини і громадянина та набуття навичок в їх застосуванні.

Лекції.
«Міжнародні механізми забезпечення прав людини».
«Механізм захисту своїх прав».
«Право в нашому житті».

Диспути.
«Навіщо людині знати свої права?»
«Що означає бути Людиною?»
«Порушуються чи ні права людини в Україні?»

Круглі столи.
«Яким є ставлення до прав людини в школі?»
«Твої права і обов’язки».
«Захист прав дітей в українському законодавстві».

Виховні години.
«Правовий статус особи – що це?»
«Права дітей і їх реалізація в Україні?»
«Стан забезпечення прав людини в нашій країні в різні історичні періоди».

Ігри.
«Мої права».
«Подорож країнами Закону, Права і Моралі».
«Юридичний футбол»

Усний журнал.
«Права людини в історії людства».
«Порушення прав людини і захист цих прав».
«Права людини. Права та обов’язки громадянина України».

Конкурси.
Стіннівок, буклетів, фотоконкурс.

Правовий турнір.
«Права, закон і ми».
«Права й обов’язки людини в суспільстві».
«Чому, говорячи про права, не можна забувати про обов’язки?»