Мета. Вчити дiтей пригадувати змiст прочитаних казок, вмiти висловлюватись про фрагменти казки, зображений на малюнку. Розвивати мислення, збагачувати словник, пам’ять, спостережливість, уяву.
Матеріал. Малюнки і вірші до казок В.О.Сухомлинського.
Хiд виховної години
Вчитель. Дiти, я знаю, що ви любите казки, захоплюєтесь їх щасливим кінцем i благородними вчинками казкових героїв, засуджуєте тих, хто вчиняє поганi справи. В.О.Сухомлинський написав багато маленьких казок, якi вчать нас доброти, чуйності, працьовитості, любовi до своєї мами, до своєї рiдної домiвки, до рідної Батьківщини.
Отже, казки В.О.Сухомлинського — це ключик до глибокої мудростi, знань, умінь, до всього прекрасного, що оточує нас.
Учень.
Ми поїдемо до казки,
Щоб в оцю чудову мить
Зрозумiти, як прекрасно
Нам на свiтi бiлiм жить.
Хай лине дитинство наше -
У маєвi лiт,
Не забудеться нiколи
Казки дивосвiт.
Вчитель. Подивiться, дiти, на оцей малюнок (показує малюнок до казки «Деркач і Кріт»).
Діти. Це казка «Деркач i Кріт».
Вчитель. Який епiзод з казки тут зображено?
Учень. На малюнку зображено зустрiч Крота i Деркача.
Вчитель. Пригадайте, дiти, що сказав Крiт Деркачу?
Учень. «Чого ти не поселишся на тiй теплiй Землi й не живеш там завжди? Чого мандруєш тисячi кiломеiрiв? Ти ж до кровi поранив ноги. Що примушує поневiрятися?
- Батъкiвщина, - вiдповiв Деркач».
Вчитель. Послухайте вiрш про казку «Деркач i Кріт».
Деркач на батькiвщину прилетiв,
Крилъця i лапки важко натрудив.
Дорога з Африки на пiвнiч розстелилась,
Для птаха пiвнiч рiдкою землею звалась.
(Учень читає вiрш до казки «Лялька з відбитою ручкою»).
Лялька Зоя дуже зажурилась,
Ручка в неї вiдломилась.
— Не журись, моя любима,
Зав’яжу її бинтом,
Будеш ти здорова знов.
Тепер в мене лялька Лiна
В розкiшному бiлому вбраннi,
Очi відкриває й закриває,
Ласкаво посмiхається менi.
Забута Зоя тихо плаче,
Повернута лицем до бiлої стiни.
Самотність, кривду відчуває,
Що нiби дiвчинка образила її.
— Не плач, моя хороша Зоя,
Люблю тебе i Ліночку люблю,
Ідiть скорiше ви до мене,
Обох вас щиро пригорну.
Дiти. Це казка «Лялька з вiдбитою ручкою».
Вчитель. А тепер подивiться на малюнок. Що на ньому зображено? Який епiзод з казки?
Учень. На малюнку зображена лялька Зоя, в якої вiдбита рука, i вона лежить, повернута до стiни. А в цей час дiвчинка милується новою лялькою Лiною.
Вчитель. Так, дiти, ви розповiли про епiзод, зображений на малюнку до казки «Лялька з вiдбитою ручкою».
Подивiться уважно на малюнок (показує малюнок до казки «Соловей i Ґавеня»). Якщо дiти не здогадуються, що це за двi пташки, тодi пропонується послухати вiрш:
Гарний спiв у Солов’я,
Та в матiнки гарніший.
Хоч вона кричить «кра-кра»,
Менi вiн наймилiший.
Вчитель. Ви всi здогадалися, дiти, що це казка «Соловей i Ґавеня»? Який епiзод зображено на малюнку?
Учень. Соловей прилетiв утішати своїм спiвом Ґавеня.
Вчитель. Чи утiшив Соловей Ґавеня?
Учень. Нi, не утiшив, бо це не був спiв його рiдної матiнки.
Вчитель. А яку казку В.О. Сухомлинського ви знаєте, де розповiдається про допитливого Горобчика?
Учень. Це казка «Горобчик i Вогонь».
Вчитель. Який епiзод зображено на малюнку?
Учень. Горобчик зiбрався летiти до сонця. Мама Горобчика стурбована, вона не хоче, щоб Горобчик летiв.
(Учень читає вiрш до казки «Горобчик і Вогонь»).
Жив малесенький Горобчик,
Був допитливий вiн хлопчик.
Маму вiн про все питав:
Про траву, дерева, став,
Про водицю, землю, пташку
І малесеньку комашку.
Мама Горобця навчала,
Про усе розповiдала.
— А це що? — побачив сонце. —
Ясно свiтить у віконце?
— Це – Вогонь, - сказала мати —
Та навiщо тобi знати?
— Хочу знати все, матусю,
Полечу i подивлюся.
Не послухав маму, полетiв.
Свої крила обпалив,
Злякавсь i повернувсь до мами,
Що чекала біля брами.
- Знаю, що Iтаке Вогонь!
Та не вiзьмеш його до долонь,
Правду можеш лиш тодi пiзнати,
Якщо її самому шукати.
Вчитель. Отже, мандруємо далi стежкою до казок В.О. Сухомлинського.
Що нагадує вам, дiти, оцей малюнок? (Показує ілюстрацію до казки «Сьома дочка»).
Учень. Дитина подає мамі миску з водою, щоб мама помила ноги. Мама сидить, вона дуже втомлена.
Вчитель. Як зустрiли маму iнші дiти?
Учень. Дiти говорили мамi ласкавi слова про те, як вони скучали за нею.
Вчитель. Хто виявив найбiльшу любов до Мами?
Учень. Сьома дочка.
Вчитель. Що можна сказати про iнших дiтей?
Учень. Можна сказати те, що любов до мами виявляється не на словах, а у пiклуваннi.
Вчитель. Послухайте вiрш
Сьома дочка
Ось приїхала вже ненъка,
Не було її довгенько.
Дочки радо її вітаютъ,
Гарнi слова промовляють.
Ну а сьома дочка не вiтає,
Лише мамi допомагає:
— Натомилася, бідненька,
Відпочинь, моя рідненька,
Зніму з ніг взуття,
Принесу у мясці
Теплої водицi,
Нехай ненька вмиє ручки,
Бiле личко, щiчки,
Та нехай ще i помиє
Натомленi нiжки. 
Немає коментарів:
Дописати коментар